знаешь, милый, ты просто запутался; так бывает –
каждое отражение принимается за своё.
но, сам посуди, сам подумай – всякое зеркало добывает
хлеб с маслом искусным враньём.

знаешь, милый, скоро всё поменяется, упростится -
не нужно будет думать за сотни других голов,
а если кого-то встретишь на том, заграничном, береге стикса,
будь собран, учтив, готов.

Яшка Казанова

Оцените: 0  1

В сорок буває пригода й така:
мізер морозу,
вечір, бруківка, обцас… і «швидка»
в галицьку прозу.
Там персонажів — на том і на рік,
теми ж — локальні…
Врізався Львову в каварняний бік
лікоть лікарні.

При сороківці поет-маніяк —
«prozit» при морсі…
Доля підморгує, ніби маяк,
прозі приморській:
доки ти в ґлоріях чуба купав,
струнами бринькав,—
десь мудрагель-одесит відкопав
золото інків.

Нумо в прозорий прозовий експрес,
сороканіжки!
Жменька ж вар’ятів, упавши з небес,
дибає пішки.
В писках зашиті, немов у пасках,
віші волання.
Сорокалітнє блукання в пісках —
аж до заклання.

Сорок — це морок, це посвист ножа,
часу і слова,
ще не безмежжя і вже не межа —
це післямова,
післялюбов без гріха і гроша…
Наче в «Токаї»,
сорок — це корок… а клята душа
все ж витікає.

Оцените: 1  0