В маленькій, біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині.
По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа.
Лиш сутінків рожі в кімнаті закляті кладуться на “завтра” й на “нині”.
Навколо колиски чортів чотирьох посідало та грають у бриджа.
І мрійно, спокійно і тихо. Лиш день похилився над лихом у вікнах.
На шибах задзенькали мухи й без руху присіли, побачивши гай.
Ні миша не скрипне. І тиша кладе свої пальці на очі привітна.
БісИ грали в карти невпинно. Дитині приснився тоді вперше — рай.
“Привітання життя”, Львів: Дажбог, 1931 р., с. 51.
